Мой кабинет
Каталог работодателей
  • Аптеки
  • 230 вакансий
  • Другое
  • 47 вакансий
  • Маркетинг
  • 26 вакансий
  • Медицина
  • 350 вакансий
  • Продажи
  • 254 вакансий
  • Производство
  • 16 вакансий

Рекомендуем книгу
7 граней/таланта

Книга «7 граней / таланта» Билла Бонстеттера и Эшли Бауэрс практически недоступна широкому читателю, поскольку издана ограниченным тиражом под эгидой TTI Success Insights Ukraine. Ее невозможно найти на рынке «Петровка», ее невозможно приобрести в книжных магазинах, хотя тема очень важная – как раскрыть свой талант? И как раскрыть таланты своих подчиненных?

Кардинальні зміни аптечної ланки — погляд з регіонів

Останнім часом на сторінках «Щотижневика АПТЕКА» активно обговорюється законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами» (далі — законопроект). До нього долучилися представники аптечних мереж та окремих всеукраїнських професійних громадських організацій. Безумовно, цікаво почути й думки представників невеликих аптечних підприємств та регіональних професійних асоціацій, адже саме ці професіонали кожного дня працюють в аптечних закладах, не лише забезпечуючи споживачів ліками та іншою фармацевтичною продукцією, а й надаючи справжні фармацевтичні послуги. Для читачів нашого видання законопроект прокоментувалаЛариса Просяник, голова правління «Вінницької обласної асоціації фармацевтів «Кум Део».

Особисто моє перше враження від обговорення законопроекту — документ носить скоріше політичний характер. Невипадково інтерв’ю з директором ГС «АПАУ» Володимиром Руденко, яке надруковане в попередньому номері «Щотижневика АПТЕКА», починається з нагадування, що Україна знаходиться напередодні нового політичного сезону.

Дійсно, створення нормативно-правової бази, у тому числі й внесення змін до законів, це функція Парламенту та Уряду. Тобто хочемо ми або ні, але тут є й залишиться політика. Проте, хто обирає політиків? Це робимо ми — виборці. Хто може впливати на політику? Ми — громадянське суспільство, у тому числі професійні громадські організації фармацевтичних працівників.

Законопроект — це ще не закон. Раніше на сторінках «Щотижневика АПТЕКА» неодноразово порушувалися актуальні для фармацевтичного ринку питання, але далі їх обговорення справи не йшли. Відповідно й позитивних зрушень у роздрібному сегменті наразі немає.

Можливо, українські парламентарі так заклопотані, що їх руки не доходять до вирішення проблем медикаментозного забезпечення населення країни. Тому мені буде дуже прикро, якщо й цього разу законопроект, який позиціонується як такий, що спрямований на вирішення нагальних проблем фармацевтичного ринку, виявиться лише передвиборчим піаром.

Часто буває так, що проекти нормативно-правових актів, зокрема й законопроекти, які стосуються діяльності суб’єктів фармацевтичного ринку, розробляються без урахування думки професійної спільноти. Тобто відбувається насаджування політики зверху через адміністративні важелі. Власне, такою є позиція держави в багатьох питаннях, таких, як, наприклад, ціноутворення на лікарські засоби, їх реклама, формування Національного переліку основних лікарських засобів тощо. А якою є позиція держави в питанні регулювання аптечної діяльності? На сьогодні відповіді на це питання немає.

Після ознайомлення із законопроектом виникає просте і логічне запитання: чому виникла потреба в забезпеченні економічної конкуренції при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами? Відповідь потрібно шукати не у власників великого мережевого бізнесу, які мають усі необхідні важелі, щоб впливати на політику у країні, а у тих представників аптечної справи, які на власній шкірі відчувають недобросовісну конкуренцію та поступову монополізацію аптечного сегмента. До речі, їх чимало — це невеликі аптечні підприємства комунальної форми власності, фахівці фармації, які зареєструвалися як фізичні особи — підприємці та відкрили власні аптечні заклади, особливо в сільській місцевості, або володіють невеликими аптечними підприємствами.

Безумовно, до вирішення проблем недобросовісної конкуренції з боку національних мереж та, як наслідок, монополізації роздрібного сегмента ринку потрібно ставитися по-державницьки, комплексно, зважено, з урахуванням кращого європейського досвіду, і з точки зору можливої вигоди для споживача. Тобто держава має врахувати позиції всіх учасників процесу замість того, щоб діяти за принципом «хто сильніший, той і правий».

На мій погляд, у контексті законопроекту дуже цікаві думки висловив Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», авторитетний та ініціативний фахівець, який сповідує європейські стандарти та підходи, зокрема й стосовно ролі та значення фармацевтичної професії для суспільства та галузі охорони здоров’я (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 29 (1150) від 30 липня 2018 р.).

Разом з тим, не менш цікавою є позиція Володимира Руденка, директора ГС «АПАУ», доктора фармацевтичних наук, який нині представляє інтереси великого бізнесу.

Звичайно, це досвідчені, впливові, авторитетні фахівці. Без них не проходить жодний професійний форум. Вони обидва є членами Громадської ради при Держлікслужбі України. Бачення проблем фармацевтичного ринку та позиція стосовно їх вирішення важлива і заслуговує на увагу. Але ми, звичайні провізори та фармацевти, які стоять за першим столом та протягом багатьох років безпосередньо спілкуються з людьми, розуміємо, що жодна зі згаданих позицій не може бути істиною в останній інстанції. Головне — ми не бачимо консенсусу, загального рішення, яке влаштувало б усіх учасників фармацевтичного ринку.

На сьогодні є багато точок зору щодо того, яким чином має розвиватися роздрібна ланка фармацевтичного ринку країни. Сподіваємося, що зможемо почути їх усі. Й тут важливо не лише озвучувати аргументи «за» або «проти» стосовно певних положень законопроекту, а шукати компромісні рішення.

Так, наприклад, на моє переконання, нині не потрібно ламати списи, дискутуючи на тему відстані між аптечними закладами. Кожний фахівець має власну думку з цього приводу й кожний з них готовий надати купу аргументів на користь власної точки зору.

Проте питання наявності відповідної фармацевтичної освіти для власників аптек, на мою думку, нині ключове. Власник аптеки, не маючи фармацевтичної освіти, не може зрозуміти фахівця, оцінити його кваліфікацію, професіоналізм, тенденції розвитку фармацевтичних технологій, необхідність безперервного навчання тощо. Єдиним й основним мірилом для нього є й залишиться прибуток, план, розмір чека. Тому, на мою думку, положення законопроекту, які стосуються освіти власників аптечного бізнесу, мають бути втілені у вигляді відповідного закону. Така вимога відповідає європейській практиці й знаходить підтримку серед професіоналів фармацевтичної справи, адже вона виглядає як консенсус на користь професії, представники якої стоять на сторожі здоров’я людей.

Нехтування наявністю фармацевтичної освіти вже призвело до того, що аптека стала не закладом охорони здоров’я, а звичайною торговою точкою. В аптеці продають не лише ліки, а й товари широкого вжитку, а працівник аптеки з провізора перетворився на продавця.

Наголошую, що дуже легко втрачається престиж та значення професії, які викарбовувалися віками з часів, коли монахи при монастирях безкош­товно надавали ліки тим, хто цього потребує. Але дуже важко відновити втрачені надбання, особливо якщо більше за все цінується прибуток, а не гуманність та милосердя. Як у свій час зауважили класики Ілля Ільф та Євген Петров: «Нет профессий с большим будущим, но есть профессионалы с большим будущим». Потрібно культивувати професіоналізм особливо у тих сферах, які спрямовані на задоволення потреб її величності Людини. Інакше амбіції візьмуть верх і безкінечні дискусії, взаємні звинувачення, лобізм та популізм і надалі пануватимуть в українській політиці та перешкоджатимуть нормальному розвитку країни.

Серед актуальних питань, які потребують вирішення, часто згадуються такі, як вартість ліків, надзвичайно поширене самолікування, безконтро­льне відкриття нових аптек, кваліфікація працівників аптечних закладів та інші. Але ж усі вони не нові та обговорюються протягом останніх років на різних рівнях. Тобто з приводу проблем говорили багато, але, як відомо, скільки не вимовляй слово «халва», у роті солодко не стає. Про гострі проблеми фармацевтичного ринку знають усі — науковці, представники регуляторних органів, політики, професійна громада. Але, на жаль, фармація в Україні залишається як «дитя у семи няньок».

Досвід українських фахівців фармацевтичної справи свідчить про те, що коли на шальки терезів покладені з одного боку здоров’я людини, а з іншого — бізнес, то чомусь завжди більшу вагу має бізнес. Ми, професіонали аптечної справи, виступаємо за здорову та чесну конкуренцію в бізнесі, тому що тільки так можна досягти успіху в розвитку економіки й держави в цілому.

Ми очікуємо, що великий аптечний бізнес зробить певні кроки назустріч суспільству та професіоналам фармації. Умовно кажучи, фахівці фармації жадають, щоб терези поступово схилилися в бік суспільства або принаймні вирівнялися для досягнення паритету інтересів споживачів, фахівців та бізнесу. І тут головними арбітрами мають виступати держава та громада.

На жаль, нині органи влади нібито не помічають проблем роздрібної ланки фармацевтичного ринку. Громадянське суспільство в Україні ще надто слабке. Про це свідчить млява позиція щодо законопроекту з боку регіональних фармацевтичних асоціацій. Це й не дивно, адже регіональні громадські об’єднання малопотужні та розрізнені.

Здавалося б, для розвитку громадянського суспільства під час обговорення нових ініціатив держава має залучати якомога більше профільних асоціацій. Натомість регуляторні органи та народні депутати жодного разу не запрошували представників регіональних фармацевтичних асоціацій для обговорення нагальних проблем ринку, не дивлячись на те, що до складу таких асоціацій входять працівники аптечних закладів, які кожного дня спілкуються з пацієнтами та їх родинами та дуже добре розуміються на проблемах української фармації.

До теперішнього часу в Україні не створено законодавчі умови для розвитку професійного самоврядування. Хоча досвід розвинених країн свідчить про те, що завдяки професійному самоврядуванню формується потужна платформа для об’єднання зусиль та відстоювання інтересів професіоналів та споживачів.

Тому, на мою думку, про побудову європейської моделі фармацевтичного ринку в Україні нині можна лише мріяти. А втілити цю ідею можливо через розвиток громадянського суспільства. Наочним прикладом на користь цього можуть слугувати професійні асоціації, які працюють у розвинених країнах. У «Щотижневику АПТЕКА» нещодавно вийшов цикл публікацій, присвячених діяльності професійних фармацевтичних асоціацій у розвинених країнах (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 30 (1151) від 6 серпня 2018 р., № 31 (1152) від 13 серпня 2018 р., № 32 (1153) від 20 серпня 2018 р.). З інформації, наведеної в цих публікаціях, випливає, що однією з основних функцій, яку виконують професійні організації, є розробка, впровадження і контроль за виконанням стандартів, що використовують у повсякденній роботі професіонали фармації. При цьому важливо, щоб фахівці також брали участь у розробці цих стандартів.

Професійні організації — це фаховий механізм реагування на зміни в галузі й визначення шляхів втілення цих змін. Натомість більшість українських громадських організацій фактично позбавлені можливості долучитися до розробки, впровадження й контролю у сфері стандартизації.

Велику надію ми покладали на VIII Національний з’їзд фармацевтів України. Одним з питань порядку денного цього всеукраїнського фармацевтичного форуму було створення об’єднуючої всеукраїнської фармацевтичної організації й розвиток фармацевтичного самоврядування. Але, на жаль, делегати з’їзду так і не спромоглися знайти консолідоване рішення. Тому на сьогодні у професійному фармацевтичному середовищі ми спостерігаємо перетягування ковдри. Між тим в аптечному сегменті процвітає недобросовісна конкуренція. І такою ситуація залишатиметься, допоки професіонали фармації не об’єднаються в потужну силу.

Звичайно, процес формування громадянського суспільства в Україні ще триває. Громадські організації тільки починають усвідомлювати власну роль і місце в суспільстві та житті держави. Одна з головних позитивних новел, яку пропонує законопроект, — це підвищення ролі та престижу фахівця фармації, що, на мій погляд, сприятиме розвитку професійного самоврядування.

Будь-яка, навіть дуже позитивна ініціатива має як прихильників, так і супротивників. Так відбувається тому, що суспільство неоднорідне. Зокрема, українське суспільство умовно можна поділити на 3 групи, а саме: тих, хто живе минулим — спогадами про СРСР; тих, хто живе сьогоднішнім днем та не зазирає в майбутнє; та тих, хто живе європейським майбутнім і бачить Україну успішною європейською державою. Громадянське суспільство повинно виступати арбітром між прихильниками різних поглядів та сприяти створенню цивілізованих умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі й на фармацевтичному ринку.

Ми розуміємо, що зміни регуляторної політики в аптечному сегменті на часі. Вони неминучі й обов’язково відбудуться. Але основою державної політики має стати людиноцентричність. Сам факт появи важливої для фармринку законодавчої ініціативи й початок широкої публічної дискусії свідчать про позитивні зрушення у фармації. Тому позиція Вінницької обласної асоціації фармацевтів «Кум Део» — однозначна, ми підтримуємо законопроект як такий, що покликаний удосконалити регуляторну політику у фармацевтичному сегменті. Дякуємо «Щотижневику АПТЕКА» за надану можливість взяти участь в обговоренні нагальних проблем фармації.

Лариса Просяник,
голова правління «Вінницької обласної асоціації фармацевтів
«Кум Део»

Источник: www.apteka.ua

подписаться на рассылку

Календарь событий


<Пред След>
Октябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

LinkedIn Facebook ВКонтакте